Без тебе, знаю, я не проживу
ні жодної задиханої миті.
Проміж осінніми листами знов бреду,
а коси каяттям забілим вкриті.
Я подумки розтягую бульвар,
де в просвітку занедбаних побачень
ми малювали світ свій. Ти - маляр,
а я ж була пастеллю, фоном наче...
Картиною не похизуюся своєю,
життя відбиток залишило на чолі.
Однак, без віри знаю, що "твоєю" -
я залишилась тінню-спогадом навік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2010
автор: тепла осінь