Ти по собі залишив поцілунок,
Який розквіт безмовним докором провини
на моїх губах.
Ти по собі залишив нетерпіння,
Яке м"ятно-млосним подихом заплуталось
у моїм волоссі.
Ти після мук очікувань і прагнення
відкрити і обняти маленький ще невідомий світ,
під моїм ім"ям,-
Здійснився мрією хмільних бажань весни,
Обняв турботою, любив серця безмежністю,
з трепетом беріг.
Та потім на коротку мить спізнився...
Пробив опівніч невблаганно сумнівів годинник:
"Він зрадив!!! Зрадив! Зра..."
Кипіла кров на вогнищі образ.
Солодке заборонене вино зі смаком зради
З букетом відчаю і помсти...
Й мене сп"янило.
Холодна розчарованість безцеремонно
Взяла немов плюшеву іграшку - моє серце
хижими руками.
Я розгубила кришталеві черевички,
Які ти ніжністю свого кохання приміряв...
Я розгубила їх.
Чужі байдужі губи дощем голодних поцілунків -
Не зігріли, а болем ностальгії за тобою
Обпекли.
Та руйнівна опівніч, була актрисою в театрі міражів.
Спізнився ти тільки на мить... Я ненадовго теж...
Лиш на дві вічності.
Ти по собі залишив океан кохання,
Яке заповнило мене тепер по самі вінця.
Любов не вміла я оберегти.
А невідомий світ - мене, який ти з таким трепетом
Відкрив для себе. Ніхто, крім тебе зрозуміти
Вже не зміг.
Відчуєш? Я писатиму тобі довгі листи,
Пером самотності на аркушах німої ночі.
Трикутником
Сторінки ці я кластиму в конверту -
Своїх спізнілих вибачень і сподівань.
І надсилатиму.
Лиш на одну адресу: " Коханому. До серця."
Побачиш підпис: "Попелюшка. Назавжди твоя."
Якщо кохаєш.
Ти відпишеш.
Поцілунком...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223448
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.11.2010
автор: Uliana0711