Як холодно і вогко тут без тебе.
Туман бруківкою лягає, як змія.
Старе, обвітрене, далеке небо.
А в ньому як обшарпанка- одна зоря.
Пейзаж дахів малює в висі місяць.
І десь співає вітер до сирен.
Мале-велике затхле старе місто,
яке вже стало рідним одним днем.
Гудять думки, гуляючи по парках
своїми незбагненними світами.
Он там листки закотяться під лавки.
Заплачуть. Змиють сором свій дощами.
І все замре, а може тільки здасться,
чи то я в очі ненароком задивлюсь.
Твої...І не примусиш мене здатись.
Між містом і тобою - тут лишусь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223615
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.11.2010
автор: тепла осінь