Я знов співати вчуся восени
печального прощального "курли",
що відліта не в ірій, в наші сни.
Ще влітку ми журавками були…
Я знов сміятись вчуся восени
з думками, що за мрію полягли.
Вслухаюсь, як вслухаються вони,
в пусті слова пророчиці – імли.
Я знов літати вчуся восени
на павутинці бабиного літа
у небо кольору твоїх осінніх зрад.
Я знов кохати вчуся восени,
і хоч душа – розчахнута трембіта,
осінній викликаю зорепад.
18.11.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223643
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2010
автор: Галина Фітель