Мовчи...
Я повернулася додому...
До тебе.
Мов халат наділа втому...
Усмішку із лиця змивала милом
І в шафі заховала свої крила...
Я знову тут...
Ну ось - ти дочекався...
Я вже не та, в яку ти закохався?
А що таке? Я, може, вже змарніла,
а чи за рік настільки постаріла?
Дивись...
Я та, що була,
та, яку любив ти.
Ти крила дай мені лише розкрити,
жени буденність з нашого порогу
і розуміння попроси у Бога...
Поглянь...
Тобі веселку подарую з неба,
але мені тепла від тебе треба.
Бо я замерзну в кризі твоїх слів...
Глянь...
За вікном ще тисячі світів -
Кохання світ, світ сміху, світ привітів
й прекрасний світ, де нас чекають діти,
світ зрілих днів і там світ сивини...
Коханий...
Нас чекають всі вони...
Ти тільки обніми і обігрій...
І я в долонях принесу тобі світ мрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2010
автор: Христина2