Знаєш, ми з тобою геть смутні,
наче ти любов мою повісив.
Листопад ховає світлі дні
в темних шторах бляклої завіси.
Розвалили ми з тобою трУпу
наших кволих ролей у бутті.
Залишили ріки чорні смутку
у долонях своїх десь на дні.
Не втопились. Шкода і даремно
намагались бути на плаву,
коли ноги, руки й губи чемно,
мовчки давлять в собі те "люблю".
Бачиш, ми з тобою заблукали.
В Бога місць у пазусі нема.
Восени почали й не дограли
ноти, що підкинуло життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2010
автор: тепла осінь