Прогнутись під життя -
так просто це зробити,
коли ти лиш одна
й нема для кого жити.
А я - самотня,
але ж не одна...
І опускати рук не маю права я.
То що ж робити і куди іти,
бо ж необхідно досягти мети,
бо стільки зобов'язань
тягарем на плечі
і стільки мрій в житті моїм,
до речі...
Безвихідь -
точка змін твого життя:
як хочеш - плач
(та навіть вовком вий...),
заламуй руки,
навіть шаленій,
але залишити як є все - не посмій!
Життя для того нам дає такі хвилини,
щоби не забували - ми з твердої глини.
Із серця й розуму зліпити можна все,
Тому ти не посмій життю програть себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223935
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2010
автор: Христина2