Пірнули сни у малосольні сльози
Осінній крик загублених ворон.
Кар-кар! Карають. По які прогнози
Я завтра вилізу на трон?
Ще ніч ревсти.
Ще ніч повзти безвладно.
Безсило пошепки «Де ти?»
А зранку – «Ладно!»
…У сонця очі сонні аж червоні.
Не мокрих віях сушиться роса.
Я – королева! На чиєму троні?
Дарма, що не корона, а коса.
І що сама – ворона…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223988
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2010
автор: Келя Ликеренко