Я знов тікаю в свій уявний світ,
де разом ми сміємось і живемо,
і так триватиме ще сотні літ-
ми ангели,ніколи не помремо.
І не біда,що все навкруг горить,
кохання за земний вогонь ясніше.
Ти тільки будь зі мною ще хоч мить
і обійми мене іще міцніше.
Та похитнувся ідеальний світ,
жорстока дійсність очі відкриває....
Замість вогню холодний сірий лід..
Невже це пекло ми вважали раєм?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224278
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.11.2010
автор: Nemesis Schwarz