Нас всіх навчають жити по книжці і по схемі,
Нав`язують страждання через життя святих.
Ми пишемо зізнання у під диктовку церкви,
А потім мовим віршик зі слів для нас чужих.
А ти молись не словом, а серцем і душею,
Дістань свої зізнання із глибини думок
І не вронивши слова, хай котяться щокою
Великі щирі сльози, жалю тонкий струмок.
Ти уяви що Богу самотньо там - на небі.
Він править цілим світом, але у самоті.
Побудь його розрадою й тоді проси для себе
Усе що ти бажаєш здобути у житті .
Залиш свої вагання, бо він і допоможе,
І до мети направить, як холодно в душі,
А у кінці життя свою картину зложить
І приведе у приклад в наступному житті.
(11.09.2009року)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224325
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.11.2010
автор: lappo-4ka