думки що летіли,горіли в пізнанні
того, що не знано не було ніде.
пелюстками квітів, ковтками свободи
шматочками світла і звуками тіл.
сміялися очі шептали: не треба....
а тіло горіло неначе в пітьмі
закрило світами, шляхами у небо
сміялось крізь вітер, танцюючи в сні...
не треба ховати, то що є в тобі...
розплющи ти очі, і серце відкрий
душі дай свободу, впусти в себе небо
і тому що маєш завжди радій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224412
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2010
автор: Рутенія