Він не хотів погратися в любов,
Він добре знав – кохання то не гранка.
Читаючи її листи він знову й знов
Переживав палких ночей світанки.
Він знав, що запалив в її душі.
Він знав, що пристрасть має свої межі.
І час від часу мовив: – Не спіши,
Щоб той вогонь не викликав пожежі...
Але вона, не чує його слів,
Воно й не дивно, серцю не накажеш...
Він все це знав, чекав її віршів.
Про те, що іншими словами і не скажеш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2010
автор: Віктор Нагорний