Знов роздираєш загоєні рани... Руйнується бар*єр. Кров-шапочка. А потім.. маленькі червоні річки.. Не відчуваєш болю. Пливти разом з ними...
А десь між сторінок старозабутих книжок потроху ворушуться засушені метелики.. Оживають. Розлітаються по кімнаті, то б*ючись об тебе, то - об скло.. шукаючи волі.. Стає лячно. Спогади дитинства...
Ти істерично шукаєш таємний ключик від підлітково-рожевого щоденника.. Хоча ні. Він має інший колір.. особливий, світлий. Звичана ручка замість ключика.. Мить фарби.. І ти пригадуєш свої "серкрети". Не впізнаєш...
Фотографії.. Мм.. Їх смакуєш приспівуючи. Кожна має історію.. спробуй вгадати. Бавишся зі стрілками годинника. Геть мала...
Спалахи.
Спалені щоденники.
...
Спалені листи.
...
Спалені фото.
...
Спалені метелики.
...
Пусто.
Вільна?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224544
Рубрика: Нарис
дата надходження 26.11.2010
автор: мелодія сонця