Я одинокий звір, який шукає здобич.
Я лист, який впаде тобі до ніг.
Я посмішка, яка не тішить око.
Сльоза, яка впаде з повік твоїх.
Я зрозумів – усе в житті проходить.
Проходить час, який ти так любив.
Як жаль, що мало так живемо,
Що скоро нас не стане тут.
Бо час тебе таки зламає,
Хоч ти боровся сміло так.
Бо вічно ми тут не живемо.
Це лиш зупинка у нашому житті.
Ти зрозумій, життя – це море.
А ти лиш човен в далечі.
Воно тебе поглине скоро,
Якщо опустиш парус свій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224627
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2010
автор: Taras-Жужик