Нова чума на нас напала
І смертями лякає людство,
А Богородиця попереджала…
Це все плоди від самолюбства.
Поки біда не стукає в двері
Усі ми мудрі й гонорові.
Коли вже тонем чисто в морі,
До Бога бігти в раз готові.
А, Бог, він добрий. Він захистить
Нас від пекельної чуми.
І душі грішні нам почистить.
Лиш запита: «А де були?».
А де були, як діти замерзали?
Чи, як просив пожертву хто у вас?
Чому ви погляд тихо відвертали?
Чи навпаки, здіймали гучний бас?!
Чому у душах мало так сердець?
Чому так мало доброти й любові?
Почуйте ви мене. Я ж ваш Отець!
Чому віддати краплю не готові?
Я вас створив, а ви даєте збій.
Шукаєте не ті, що хочу я дороги.
Без труднощів вас спокушає змій.
Та все ж кожна душа має пороги.
Усі ви можете пізнати рай,
Коли молитву візьмете за мову рідну.
І знайте слово «На», не тільки «Дай».
Тоді життя-дорогу віднайдете гідну
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224814
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2010
автор: Ярина Яра