Я не пішов на захід із відзначення пам’яті жертв Голодомору

В  ці  пам’ятні  холодні  дні,
у  цю  журну  годину
поставлю  свічку  на  вікні
і  пом’яну  родИну.
У  сім’ях  двох  моїх  батьків
були  голодні  втрати.
Сестричка    вмерла  в  мАтері.
Нестало  брата  в  тата.
У  баби  Каті  молоко
від  голоду  пропало.
Всіх  кіз,  корів,  все,  що  було
з  села  кудись  забрали.
А  бабу  Олю  для  «тр.дня»
в  морОзи  виганяли  –
тоді  й  родилося  дитя  
покрите  гнійниками…
Спасла  їх  річка  Сліпорід
(нема  вже  –  осушили).
Текла  вона  серед  боліт
і  рибою  кормила…

…Згадали  жертви  людомору
у  Ющенківські  рОки.
Хреста  поставили  наскОро.
Дубовий  хрест.  Високий.
Щоправда,  поряд  –  метрів  сто  –
у  сквері  біля  пошти
із  гіпса  ленінське  мурло
лякає  подорожніх.
І  досі  носять  ще  вінки
фанати-комуняки.
І  досі  монстра  не  знесли,
обходять  з  перелЯку…

На  офіційне  зібрання
мені  йти  не  хотілось.
Біля  дубового  хреста
вчувається  нещирість.
В  ці  пам’ятні  холодні  дні,
у  цю  журну  годину
поставив  свічку  на  вікні
і  пом’янув  родИну.
27.11.2010

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225010
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.11.2010
автор: Віктор Ох