Я хочу написати вірш.
І вилити свої думки.
Ні, не втаїти – навпаки.
Розповісти комусь скоріш.
Але не вийде в мене це.
Бо в серці тільки пустота.
Безодня, тьма і чорнота.
І самоти сумне лице…
Не можу знати я, чому
Так сталось, зникло кудись все.
Цей день – найдовший в світі день.
Коли я жити знов почну?
Це лиш затемнення, момент,
Що затягнувся, мов навік.
Мине не день, мине не рік –
Із плином часу все пройде.
Минуле – це не головне.
Майбутнє ще не надійшло.
Життя – неначе те кіно,
А ми – актори. Хоч мене
Не дуже тішить думка ця.
Кіно чомусь якесь сумне.
Але відомо ще не все,
І все змінити зможу… я.
Сценарій зміню я увесь,
Зіграю в гру з своїм життям.
Немає більше вороття,
Лиш всі чекають на кінець.
Хто переможе в цій війні?
Не можу знати цього теж.
В безодню, що не має меж,
Або впаду я, або ні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225082
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2010
автор: Joey_Best