В очах голодний погляд дітлахів,
Скрізь ребра, трупи розтяглися,
Десь мати-канібалка біля вітряків
В безумстві плаче і зриває листя.
А далі, на підводі з тонами костей
Сидить опухлий дід такий пропащий,
Ніде нема собак, котів, гусей,
Повсюди крик до ворогів ледачих.
Лиш далі падає на землю колосок,
Яку в руці тримав маленький хлопець –
Йому москаль попав ураз в висок,
Бо за життя посмів бува боротись.
І так косили комуністи не на жарт,
Останній хліб з стодоли забирали,
В думках бурлив скривавлений азарт –
Жадоба розум в нелюдини викрадала…
28.11.2010 року Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225133
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 29.11.2010
автор: jaryj