Кривавим потом в нас поля политі,
Засіяна могилами земля.
Крик воронів якийсь несамовитий,
Хрести, хрести - їх видно із даля.
Тепер Чорнобиль, ями знову рити.
І так з покон віків – могили і хрести.
Коли ж ти, люде, станеш вільно жити,
І гордо ймення козаків нести?
Невже тебе перетворили в “бидло”,
Вселили страх і гордість відняли?
Здіймися на весь зріст і скинь ярмо – набридло
І стяг наш малиновий підійми.
Згадай часи коли за волю бились,
Від бусурманів землю берегли.
А ті, що відступали, краще б не родились.
Вони відстояти Вкраїни не змогли.
Сплетімо руки в дружньому братанні
І з гордістю вперед у новий злет!
Молімось й бережімо Україну!
Бо кожен з нас в душі і воїн, і поет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225153
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2010
автор: Віталій Назарук