Іще не мертва та вже не жива.
Очі незрячі та блаженне тіло.
Душа моя у простір відпливла…
У небокрай до коршаків злетіла.
І крила впали долілиць на землю.
І стали темно-чорні… вже не білі.
І німб, як що і був, то зараз ст́емнів…
На його місці мороки присіли.
Іще жива ходжу по білім світі,
Вдивляюся у вікна чужаків.
Душа і тіло одяглися в чорні свити.
І не узріють сяйва своїх днів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225277
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.11.2010
автор: Троянда Пустелі