смугасте тепле підшкірне повітря
з волокон всіх руками обома
завершувалась осінь трепет вітру
вже дуже близько десь кричить зима
сніг ногою не знайде твердь
горілиць на закляклий грунт
припинилися осінь і бунт
мило схожа на сон смерть
світло снігом на тіло смужками
незбагненний тропічний ліс
тільки пити тепло це кружками
з вуст виймаючи кучері кіс
й не збагнути отак засинаючи
нетривку ейфорію від свят
знову димом у холод тікаючи
в від дерев такий темний сад
так птаха бере поживу
з блідих і голублячих рук
так неможливо наживо
вибрати поміж двох
так змінюючи собі тіло
шукає десь лоджінг душа
і все чого не хотіла б
до тебе все ж поспіша
так тілом зрівнявшись з лісом
притулком зими запашним
вітання з лиця завіса
вітання у вічі дим
так сіпаючись між волокон
візерунок вузлик чи лейбл
пригадуєш ненароком
смерть безсловесну риб
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225278
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.11.2010
автор: Світлана Пражко