Зрада – так боляче й страшно
Пронизано серце стрілою до дна
Ти радий? Із того що я так нещасна?
Чомусь не зі мною ти випив вина
Ти зрадив? Нарешті… я довго чекала
Усе це було лиш питанням часу
Й обійми твої немов в я долі вкрала
І в неї нічого я більш не прошу…
Наша любов була мов болісна отрута
Що так вбивала солодко обох
Та не хотіла я щоб ти розрізав пута
Що хитко нас тримали вдвох…
Ти зрадив? Що ж мабуть так треба…
Я не прощу, хоч як би не хотів
Ми вже не разом – лиш під одним небом
Я не вернусь вже… щоб не попросив
Я не вернусь вже! так тобі і треба
Для мене ж світ весь був в твоїх очах
Тепер мені забракло неба
Не можу дихать… чи я ще жива?
Я не вернусь – хоч боляче нестерпно
Без тебе дихати й вдавати що живу
Та все минеться.. й знову буде тепло
В душі… й я знов комусь скажу «люблю»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2010
автор: NatalieFlower