У повітрі висить волога,
Вітер просто збиває з ніг.
Всі чекали лише на нього,
На найперший зимовий сніг…
Так невпевнено й навіть мало…
І не скажеш: «яка ж краса»,
Його просто напевно вкрали
у минулого небеса.
Подивися, які пейзажі
В шкіру холодом до кісток
По обличчю враз туш розмаже
Перший клятий такий сніжок.
У повітрі висить питання:
Як проклясти, чи буде гріх,
Найнайперше розчарування,
Найнайперший зимовий сніг?
І я бачу що він і досі
У вікні у моїм іде.
Сніг – назавжди моя самотність!
Він усюди мене знайде!
На душі не розтоплю кригу…
Сигарету не розтягну…
Я не можу радіти снігу!
Я чекатиму на весну…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225366
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2010
автор: Саша Кіткотенко