Я стою - на краю,
І дивлюсь - на дно провалля,
Я мовчу - не кричу,
Якби ж хтось почув зізнання...
В мене є лиш одне,
Та Любов і те Бажання,
Але ні! - все змело!
В той момент, коли прощання...
Так, я жив - в світі мрій,
Вірив хмарним сподіванням,
Я любив, мов не свій,
Ніжно - ніби це востаннє...
А Вона - мов Полон!
Голубі, чарівні очі,
Як іде - ніби сон,
Серце солодко тріпоче...
Але все це - лиш туман,
Бо зів'яли милі квіти,
Серце іншому віддав,
Залишила тільки вітер...
І тепер - на краю,
Того зимного провалля,
Я стою - тільки п'ю,
Вітру келихи останні...
Полечу - стрімко вниз,
Попаду на гострі скелі,
І останній подих мій,
Душу пожене в пустелю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225521
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2010
автор: Лесь