Не полишай мене у мороці дощу,
Стікають струмені потужної печалі,
Прости мене, і я себе прощу,
І задихнуся запахом конвалій.
Не полишай мене з собою сам на сам,
Зігрій коханням місячним крізь хмари,
Тепла твого я зливі не віддам,
Сховаю в серці прощенню до пари.
Не полишай мене, і я не відпущу
Тебе, любове, перша і остання,
Життя змивають струмені дощу,
Та не під силу їм твоє кохання.
Не полишай мене, прохаю. Назавжди
Залиш мене у своєму полоні,
Я витру очі мокрі від води
І засміюся тихо у долоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225557
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2010
автор: пан Ніхто