Те слово, що його не скажеш в телефон,
а тільки прокричиш у величі безмежності...
Тверди чи не тверди, мовляв, це тільки сон,
коли вже полюбив - забудь про обережність ти!
Запалимо свічки
Між ватрами розлук,
Зап'ємо море сліз
Водою із небес...
Далекий, ти близький,
Що не відняти рук!
І все, що навкруги
Проявлює тебе:
Твій погляд крізь вікно,
І тінь, що на стіні...
І що було давно...
І те, коли одні...
Хміліючи, текти
Рікою в океан...
І райдужні світи -
Це не самообман!
Запалимо свічки
Між ватрами розлук,
Зап'ємо море сліз
Водою із небес...
Далекий, ти близький,
Що не відняти рук!
І наш зустрічний рух
У сутіні воскрес...
Ми зможемо! Змогли
Повірити нестямно -
Щоб, вийшовши з імли,
Торкнутися серцями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225705
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2010
автор: Оксана Рибась