Ковтаю жменями пігулки,
Душа навіжено голосить,
А в позабутих перевулках
Згубилась запізніла осінь.
Полистопадило і досить,
Вже перший сніг сліди заносить,
А серце зболене знов просить
Закритися на всі засувки.
А ти щоразу мимо волі
Мене у сни мої вертаєш,
Ти у душі не запитаєш,
Чи я такої хочу долі.
Чи краще все нараз забути,
Перечеркнути, перекласти,
Без Тебе безвісти пропасти,
І тихо без видінь заснути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225770
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2010
автор: kalush