Ми вже забули запах свободи..
Геть запустили все цінне в собі,
Входимо в річку, не знаючи броду..
А після нас? - Хоч трава не рости!
Віра в пусті неіснуючі речі,
Робить з людей тих покірних рабів,
А будівництво повітряних замків
Зрештою знищує волі порив...
Ми на колінах, в кайданах зап'ястя
В зоні комфорту всі гріють зади,
Жити? - Живемо.. Попереду щастя,
Глузду здорового зникли сади...
Тож схаменімося, Браття і Сестри!
Нумо давайте! Вперед! До Мети!
І під знаменами кращої долі
Будемо в світле майбутнє іти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226078
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.12.2010
автор: Лесь