Любіть…

Живуть  на  світі  люди:  бідні  і  багаті,
Щасливі  і  нещасні,  добрі  й  злі.
Але  чомусь  забувають  згадати
Що  саме  Їм  судилось  бути  на  землі.

Не  просто  жити,  і  не  існувати,
А  змінювати  світ,  любить  його.
І  обіймати  трепетно  руками
Щоб  весь  цей  світ  відчув  твоє  тепло.

Ті  люди  всі  живуть,  та  ніби  й  мертві,
Вмирають  так,  як  ніби  й  не  жили.
Вони  бояться  жити  й  часто  мріють  вмерти.
Не  розуміючи,  ХТО  саме  є  вони.

«Для  чого?  Як?  Чому?  Не  треба!  Ну  навіщо
Моє  життя  понищене  таке?
Чому  не  можу  жити  я,  не  можу  відчувати?
Не  знаю  я,  що  значить  щастя  те  земне!»

Або  ще  краще  думають:  «Я  сам  собі  господар!
І  сам  собі  я  на  своїй  землі.
Ніхто  не  здійметься  до  цих  висот  ніколи!
Вони  мої!  Завжди!  Лише  мої!»

Або  ще  так  буває:
«Не  люблю  я!  Якщо  ви  так  не  любите  мене!
Не  вмію  я  любити!  Бо  немає  сенсу..
Я  краще  ненавидітиму  все…»

Та  є  ж  ті  люди,  які  все  ще  «вміють  жити»
І  часто  змінюють  й  чуже  життя  вони.
І  вносять  сенс  і  вчать  інших  любити.
І  знають  як  дійти  до  спільної  мети.

Любов  врятує  світ!  Любов  -  це  сила!
У  неї  теж  мета  -  змінить  Тебе!
Любов  не  шкодить,  а  дає  нам  крила
Вона  нам  щастя  й  спокій  принесе.

Коли  затягує  щоденна  та  рутина,
Скажи  комусь  одного  разу:  «Я  Люблю  Тебе»..
Це  не  прості  слова,  повір,  бо  є  людина,
Для  кого  вони  значать  в  цьому  світі  ВСЕ!

Тоді  і  сонце  серед  хмар  засвітить,
І  зійде  місяць  із  зірками  говорить,
Й  веселка  вигулькне  за  кілька  митей,
Й  дзвін  щастя  десь  далеко  задзвенить.

Живи,  і  пам’ятай,  що  все  минає,
Й  життя  твоє  також  колись  мине.
Живи  як  жити  маєш,  бо  інакше,  потім  не  згадаєш,
Куди  подів  його.  І  пошкодуєш  ще  колись  про  все.

Змарноване  життя  наприкінці  нічого  вже  не  значить
Воно  лише  тягар,  хоча…  та  ні,  напевне,  просто  пустота
Не  будь  ти  боягузом:  живи  й  люби  так,  наче
Ти  той,  найголовніший,  саме  у  тобі  вогонь  життя.

І  щоб  не  змарнувать  життя  своє  лише
Не  забувай  ніколи  ти  про  ближніх…  і  люби..
Люби  усе,  всім  серцем,  щиро-щиро!
Й  воно  у  повній  мірі  привнесе  дари.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226099
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.12.2010
автор: Hellen Black