О морфій,блаженство всіх часів,
Позбавляє від болю,притуплює гнів.
Відкриває загадки людського буття,
Ставить щастя в основу життя.
Так приємно,що інколи страшно стає,
Знову калатає серце моє.
Всі почуття мої враз оживають,
І погані думки кудись відлітають...
Передо мною щось постає,
Кличе мене й на коліна стає.
Просить з собою поговорити,
Просить мене його воскресити.
Зливаються барви,темно стає,
В душі пустота чомусь настає.
А лагідне світло засліплює очі,
І пориває радість на клоччя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226436
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2010
автор: Julia Can