... все почалось з мого нерозуміння себе і світу
(тобто себе,як світу бех жодних частин і цілих).
Потім з"явився ти, намагався чогось навчити,
а я слухала мовчки і мовчки тебе любила.
Ці пробіли...Куди нам до розуміння?
Божевільно-нудні і чомусь безперервно зайві.
Я дивилась у ніч і зима моя блідо-синя,
а твоя тане цукром в міцній і шкідливій каві.
А хоча я брешу, я не вмію любити...гірко,
просто плачу щодня і ненавиджу це звикання.
Поглинаю брехню, доторкаюсь крильми бруківки
і не вписуюсь в слово "перша" ,тим більш в "остання".
Я для тебе НІХТО,розумієш,- НІХТО...без суду,
неможливість терпіння на відстані рук холодних.
Засинаю ось так- між "була" і "буду"
і плюю я на ВЧОРА, ховаючись від СЬОГОДНІ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226507
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2010
автор: Biryuza