Ваша Високосте, я в осінь не заплачу!
До мене тихо в гості прийде дощ.
Я більше ні сльозинки не потрачу,
Бо маю дощ і все йому прощу!
Уже без нічого. Без весен і без мрії,
Без чаду й диму згаслого кохання…
Так вірю сонцю.., аж до безнадії
Що хтось не скаже більш слова прощання.
Ловлю зірки…проклясти б їх навічно!
Збулось бажання…Ти не повернувсь…
Бо я пустила. Знала б я навіщо
Своїм коханням на зірки клянувсь?!
Казав, що лишиш мені небо…
Зірки – собі. А море – то на двох.
Ми були разом! – Більшого не треба.
І ні до чого мій переполох.
23:03 23.11.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226569
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.12.2010
автор: Аліна Шевчук