Насить мене коханням опівночі…
Налий його по вінця. І до дна!
Заглянь у ці щасливі, щирі очі…
Й запий минуле келихом вина.
Подай мені цілунки на тарілці.
Виделкою шкода їх куштувати.
Я ж наче вовк, що дивиться на вівці.
Тобою так приємно ласувати.
Вручи у дар своє жагуче серце.
Не бійся, я його чимдуж тримаю.
А іскра наша, як вогонь несеться.
Ти – найдорожче, що у світі маю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226820
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.12.2010
автор: Троянда Пустелі