Стане якось не по собі,
Недоречним на дверях замок
Світ заклякне й впаде до ніг,
Наче вирубаний садок.
І заколить аж до грудей
Крізь кросівки жорстка стерня,
Я у гості іду тепер
Як раніше, а їх нема...
Павутиною миготить
Літо бабине у дворі,
І промінням тече у світ
Наче їхня кров у мені.
Тужить виставлена під хлів
Ненаточена дідом коса
Я хотіла сказать, а втім
Тут вже зайві якісь слова..
2005р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226876
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2010
автор: dogma