У кожного своє життя
І долі різні,
Твої заранні почуття,
Мої – запізні.
Я жив до Тебе аби як,
Не йшов, а човгав,
Душі засліплений маяк
Світив недовго.
Бо поржавів вже каганець
І згусло масло,
І все звелося нанівець,
І світло згасло.
А Ти гори собі, світи
І далі ясно,
І пізнавай свої світи,
Такі прекрасні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2010
автор: kalush