Not marble, nor the gilded monuments
Of princes, shall outlive this powerful rhyne;
But you shall more bright in these contents
Than unswept stone besmear'd with sluttish time.
When wasteful war shall statues overturn,
And broils root out the work of masonry,
Nor Mars his sword nor war's quick fire shall burn
The living record of your memory.
'Gainst death and all-oblivious enmity
Shall you pace forth; your praise shall still find room
Even in the eyes of all posterity
That wear this world out to the ending doom.
So, till the judgement that yourself arise,
You live in this, and dwell in lover's eyes.
Вся мiць надгробних плит i пiрамiд —
Нiщо перед величнiстю рядкiв,
Де по тобi лишиться свiтлий слiд
У вiчностi — не в пам'ятi вiкiв.
Повале iдолiв вiйна свiтiв,
З коpiнням виpве тpуд тисячолiть,
Та обpаз твiй, вкоpiнений в життi,
Вогнем не знищити й мечем не вбить!
Законам Стiкса й Лети супротив
Прямує лик кохання крiзь часи,
До днiв останнiх... Та я вiрю, ти
Воскреснеш i пiднiмеш тих усiх,
Хто схоронив тебе в серцях, в очах.
Допоки ж свiт стоїть, нехай горить свiча!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227168
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2010
автор: Богдан Ант