Tired with all these, for restful death I cry,
As to behold desert a beggar born,
And needy Nothing trimm'd in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And gilded honour shamefully misplaced,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgraced,
And strength by limping sway disabled,
And art made tongue-tied by authority,
And Folly (Doctor-like) controlling skill,
And simple Truth miscall'd Simplisity,
And captive good attending Captain ill:
Tired with all these, from these would I be gone,
Save that, to die, I leave my love alone.
Стомившись всим, я кличу смерть: позбав
Життя, що та ж пустеля несповита,
Де брак душi набув веселих баpв,
А заповiтна вiра нагло вбита,
Де cлаву обмiняли на харчi,
А цнота зганьблена й цiна їй — грошi,
Де Вищий Суд знесилено мовчить,
А cила не знесла своєї ношi,
Де Слово розкладають по складах,
Де перед владою нiмiє й пiсня,
Де просто правда зветься «простота»,
А доброта — прислужлива й зловiсна!
Стомившись всим, я б вiд всього пiшов,
Та доведеться ж кинути й любов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227170
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2010
автор: Богдан Ант