З’єднались разом втома і натхнення,
Коли твій світ навколо мирно спав,
Нема майбутнього, минулого і сьогодення,
Є тільки ти, ким був ти і ким став.
Ти не сумний, хоча й не посміхаєшся:
Чи щастя лиш в комедії життя?
Від смерті якнайдалі віддаляєшся,
Але й далеко ти від вічного буття.
Все навкруги таке просте й звичайне,
Але таке улюблене водночас, рідне.
І знов, з’єднавши необхідне й марне,
Із різнобарв’я дум лиш порожнеча лине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22720
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2007
автор: Noctivagus