А я помОвчу, допоки світ пограє в нарди,
Ілюзіями тих, хто ще на лаві запасних,
Я вже відміряла якихось десять ярдів,
Але лиш раз... а кажуть треба - сім.
Одягнуся не у шифон, -загорнусь оксамитом,
Не вийду з-за куліс , не зможу,
Я хочу тут побути, з цим спекотним літом,
І пересидіти антракт у першій ложі.
І вигини думок ховатиме широка фалда,
Лиш сум торкне мене перетіканнями реприз,
Сплачу за нього і за щастя, а пікантне сальдо,-
Сховає оксамит, щільніший від сутан і риз.
А щоб кому там не примарилось, не подвоЇлось
Я сором"язливо-люб"язна буду доти, - доки,
Не затулю долонями без сорому, - твоїми
На грудях декольте душі, до неможливості глибоке.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227413
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.12.2010
автор: Лана Сянська