Земні багатства й славу ти лишила,
Із хрещенням премудрість Божу прийняла,
Небесного Владику полюбила,
Уневістилася Йому твоя душа.
Ще юною античність ти пізнала,
Твої краса і розум вабили людей.
Та нареченого ти побажала
Багатшого, що знає більше ще речей.
Від старця, що в печері подвизався,
Ти взнала: «Є Жених у величі такий,
Ще з Ним ніхто красою не зрівнявся,
Багатий неосяжно, щедрий, осяйний!»
Увірувала в Бога ти й хрестилась,
І від Христа у сні ти перстень прийняла.
З Небесним Женихом так обручилась,
Звіщати мудрість Божу сміло почала.
Великомученице Катерино!
Ти мудрістю здолала дужих мудреців,
Христа звіщала мужньо та активно,
І імператор стратити тебе звелів.
До Бога багатьох ти навернула,
Увірували мудреці і палачі,
І смертна кара їх не похитнула:
Пішли на вогнище, підпали під мечі.
Господній Ангел поламав знаряддя,
Якими імператор Максимін грозив,
Вражало багатьох твоє завзяття
І те, що Бог твої недуги ізцілив.
Зосталась вірною Христу до смерті,
Ти без вагань за Жениха на смерть пішла.
Сподобилася ти благої честі,
Щоб поруч з Богородицею ти була.
Прийми від нас хвалу, святая діво!
Ти приклад вірності, любові, чистоти.
Нас в вірі укріпи своїм приміром,
Щоб досягнути нам блаженств і висоти!
09.12.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227455
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.12.2010
автор: С.Плекан