Живу?Ну,а здається.ніби сон.
І все,що є то не зімною.
По перепетіях життя-
була я ніби не дурною.
Та по дорозі втратила контроль.
Через роки,а може розум?
Почала придивлятись до людей-
та пізно мабуть досить.
Минулого ніяк не по вернуть
то залишається ним жити.
Здоров*я у Бога просити-
на долю перестати нарікать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227797
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2010
автор: Вразлива