Я вже звикла до поз невидимки.
Та невидима тільки собі.
Я не можу зробити розминки,
Бо застрягла в проточній трубі.
( Важко дихати, важко дивитись...
Я ж сама захотіла так бу...
Я дощем захотіла пролитись,
Тож залізла в проточну трубу. )
Я намріяла різні кончини.
Я не знала, що досі жива...
Для веселощів мало причини,
Не пролазить в трубу голова...
Я кричала, благала, солила
Щоки слізним, пекучим дощем.
Я не дощ, я велика горила,
Що рида під залізним плащем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227941
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.12.2010
автор: С. Мабуть Ні...