Молода береза стояла
над водою коси розпустила,
й бід і горя ніколи не знала,
тільки раптом серце затужило,
затремтіло, в грудях закололо.
..і не знала, що буде із нею..
Молодий юнак відважно,
легковажно в груди вістря всунув.
Сік з берези пив він, і не знав, що
кров тече берізки молодої...
Сильно стомився він і упав до долу,
й міцно сонна пляма вкрила його стрімко..
Снився сон йому хороший,
бачив, що берізка
чиста і невинна,
жила й квітла без людської кривди.
Й проснувся та побачив вістря,
й ревно застогнав і гірко плакав
"Що ж, я так тебе паскудно,
зганьбив,
берізко..? ..ти прекрасна!!! "
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228017
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.12.2010
автор: Кинута дощем