Я бачила, калина ще висить,
на голім, сніжнім сухожиллі.
І морозець тріщить, тріщить,
з під ніг моїх..блищать,
блищать сніжинки на стіклі
замерзлого, убогого вікна
і вогника нема,
й обличчя вже нема...
Убогий він, як і моя душа,
напевно.
...Хотіла світла, ніжності, тепла
хотіла щастя, радості,
напевно..
та боса, по снігах, до нього йшла,
та й холодно було
душі (ногам), напевно.
Не знала я, що йшла у небуття,
бо та де він, мене нема,
напевно.
...та все ж таки, до нього йшла,
босоніж по снігах, і холодно,
напевно.
...я бачила - калиноньки нема.
Десь вітер і сніги її голублять,
а я одна, по цих снігах ішла...
...і плакала душа,
бо холодно,
напевно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228022
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2010
автор: Кинута дощем