Щось незрозуміле

Хризантеми  свічечка  самотня
               Н.А.
Осінь.  Дощ.  І  самотою  в’ється
Тихий  спомин  про  щасливий  час.
Тиша  блискавкою  враз  озветься
І  поллються  сльози.  Не  про  нас

Виграває  дощ  самотню  пісню,  
Не  про  нас  гримить  осінній  грім...
Я  почую  пісеньку  торішню
І  колишній  осіннєвий  спів.

Осінь.  Дощ.  І  непроглядна  темінь.
Холодно.  І  мовчки  ніч  горить.
Лише  одинока  хризантема
Тихо  мокне  й  на  вітру  тремтить.

Так  любов  згоряє  й  помирає
У  осінньому  холодному  саду...
Ти  дарма  її  квітки  збираєш,
Бо  збереш  ти  там  лише  журбу.
06.01.2001

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228031
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2010
автор: Соня