Легкий говір вітру,
Тихий шепіт морських хвиль,
Десь, де не видно стає берегів,
Пливе корабель моїх-чужих надій.
Десь, де не видно стає берегів,
Хтось стоїть на роздоріжжі доріг,
Долаючи сотні, тисячі миль,
Керуючись неспокійними хвилями нездійснених мрій,
З допомогою небесних зір,
І дальніх, ледь помітних маяків,
Шукає берег моєї душі,
Краєчок серця, щоб зігріти своє,
Таке холодне, без кохання пусте.
Десь, де не видно стає берегів,
Пливеш ти - кохання моє,
Виглядаєш пристань-чекаючи мене...
Та чи побачиш, впізнаєш?
Чи просто підеш?-
Туди, де не видно стає берегів...
21.08.09
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2010
автор: faradeja