…

ну  як  думки  утиснути  у  рамки?
настільки  особливі  та  прості,  
що  неможливо  підібрати  знаки
і  чим  сказати  все,  що  є  в  собі:

як  пахне  небо,  як  смакує  м'ята.
і  що  сказало  равленя  в  траві.
чому  так  важко  уночі  лягати,
чому  у  снах  немає  зовсім  снів.

тремтяча  свічка  вогником  танцює,
а  вільна  тінь  розіллє  береги.
ти  чуєш  світло?  "вибач,  ні,  не  чую"
як  дивно.  знаєш...  тепер  уже  мовчить.

чому  у  всьому  є  шматочок  серця
і  як  дрібниці  створюють  життя.
як  тихим  подихом  постійно  щось  сміється,
щоразу  як  по-іншому  весна.

запам'ятовувати  кадри  і  збирати
у  всі  кишені  горизонтів  даль.
хвилює  так  чекати,  йти,  шукати
чужі  сліди  і  рук  тепло,  зелений  чай.

і  як  важливо  ноги  позбивати,
знайти  себе  в  загублених  світах.
ну  як  тобі  про  це  усе  мовчати,
ховаючи  слова  в  своїх  очах?..́́́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228495
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2010
автор: стася лисиця