Буревії вітрові...
Білая хурделиця...
А для мене на зорі
Шлях від тебе стелиться...
Закрутило, замело
Білосніжним попелом...
Чи кохання то було?
Я питаю з докором.
В лабіринтах серцеви'х
Простелюся ниткою,
Проросту неначе гріх -
Кактусом, не квіткою.
Защеміла у душі
Суєта буденності.
Милий, вибач. Та не ти,
Бо немає ревності.
Відпусти мене одну...
В небо. І безкрилую.
Теплим вітром огорну
І омию зливою.
Навмання піду у світ,
Серед люду розчинюсь.
Я ж бо сонце, а не лід,
Не розтану й не вернусь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228504
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2010
автор: НАТАЛЬКА