...........Тобі не вірю і не сподіваюсь
...........Що-небудь я на краще вже змінити
...........І в котрий раз від тебе відрікаюсь,
...........Лише, нажаль, не можу не любити.
Мереживо красивих слів
Уміло ти сплітаєш знову,
З якими силами у змову
Вступити треба? Хто навчив,
Додавши щирості обману,
Так легко вводити в оману?
Незрозуміло як, чому
Кудись зникаєш загадково…
З’являєшся немов нічого
Не сталося. Та одному
Тобі моє життя підвладне,
Все інше – сіре, другорядне.
Нас змінюючи лине час,
Так має бути, то природно,
Я ж традиційно що завгодно
За те віддам, щоб ще хоч раз
У глиб очей твоїх пірнути,
Кохання випивши отрути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2010
автор: Гетманец А