Я чула, як сміялись квіти,
І веселився чудо-гай,
Немов шумні маленькі діти,
Яких квітчав-вдягав розмай.
Сьогодні я гуляла полем,
І вітер шепотів мені,
Що це не поле – справжнє море
Пахучих хвиль і їх пісні…
Я йшла, і дощ став накрапати,
Тепленький – справжнє молоко,
Яким небесна наша мати
Годує світ весь – все зело.
Я босоніж ішла травою…
І стільки світла й доброти!..
Отак би жити молодою,
Так вічно по теплу іти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228633
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2010
автор: Христина2